Після звільнення міста Борислава від фашистської окупації у 1944 р. виникла потреба у відбудові нафтових родовищ, які були зруйновані, а для цього необхідні були кваліфіковані кадри. З цією метою в кінці листопада - на початку грудня 1944 р. у м. Бориславі відкрилося ремісниче училище №4 з терміном навчання 2 роки. Базовим підприємством стало об’єднання “Укрнафта” в м. Києві. В училищі почалася підготовка спеціалістів для нафтової промисловості, таких як бурильники, помічники бурильників, дизелісти-мотористи для буріння свердловин на нафту і газ, оператори з видобутку нафти і газу, вежомонтажники, електрогазозварники. Кількість учнів в середньому 100-200 чоловік. У цей час майже всі учні проживали в гуртожитку і перебували на повному державному утриманні. В училищі існувала напіввійськова дисципліна, тобто учні отримували форму, одяг і все необхідне для самостійного проживання в гуртожитку. Бориславське професійне училище стало справжньою кузнею робітників для промисловості України.

Назва навчального закладу протягом всіх років існування неодноразово змінювалася:

  • 1944 – 1954 рр. – Ремісниче училище №4 (РУ №4), термін навчання 2 роки;
  • 1954 – 1957 рр.– Технічне училище № 4 (ТУ №4), термін навчання 1 рік;
  • 1957 – 1960 рр.– Спеціальне професійно-технічне училище №9 (СПТУ №9), термін навчання 3 роки;
  • Спеціальним воно називалося тому, що на навчання зараховували дітей з дитячих будинків і дітей-сиріт.
  • 1960 – 1961 рр.– Ремісниче училище №10 (РУ №10), термін навчання 2 роки;
  • 1962 – 19
    70 рр. 
    – Професійно-технічне училище №7 (ПТУ №7), термін навчання 2 роки;
  • 1970 р.– Середнє професійно-технічне училище №7 (СПТУ №7), термін навчання 3 роки;
    З даного року в училищі починається підготовка спеціалістів з середньою освітою.
  • 1974 р.– Міське середнє професійно-технічне училище №7 (МСПТУ №7), термін навчання 3 роки;
  • Згодом у 1980 році знову назву училища перейменували на СПТУ №7;
  • 1986 – 2003 рр. – Професійно-технічне училище №7 (ПТУ №7);
  • З вересня 2003 р. – Бориславський професійний ліцей
  • Поступово потреба у підготовці спеціалістів з нафтового профілю зменшувалася та відповідно зменшувалася кількість учнів, які навчалися даній професії; а у 1988 р. повністю припинено їх підготовку, коли відбувся останній випуск дизелістів-мотористів.

    У 80-х роках виникає потреба у підготовці спеціалістів різних професій для міста Борислава і регіону. З цією метою в училищі починається 
    створення відповідної матеріально-технічної бази для навчання професій (у хронологічному порядку):
    • 1978 р. – токарі для базового підприємства Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод;
    • 1986 р. – монтажники і слюсарі-складальники радіоапаратури для Бориславського заводу радіоелектронної медичної апаратури;
    • 1988 р. – оператори швейного обладнання, швачки для Бориславського швейного громадськоговиробничого об’єднання та фірми «Спецодяг»;
    • 1990 р. – кухарі для Бориславського комбінату громадського харчуваннята відділу виробничого постачання нафтогазо-видобувне управління “Бориславнафтогаз”;
    • 1995 р. – радіомеханіки з обслуговування та ремонту радіотелевізійної апаратури;
    • 1999 р. – кравці;
    • 2001 р. – оператори комп’ютерного набору, продавці продовольчих товарів;
    • 2004 р. – кухарі-кондитери, кухарі-бармени;
    • 2006 р. – секретарі керівника;
    • 2009 р. – перукарі-модельєри, манікюрниці;
    • 2013 р. - адміністратор;
    • 2013 р. - електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування.